Програмування

Програмування - процес складання впорядкованої послідовності дій (програми) для ЕОМ; наукова дисципліна, що вивчає програми для ЕОМ і способи їх складання, перевірки і поліпшення. Кожна ЕОМ є автоматом, що складається з пам'яті, що утворюється зовнішнім і оперативним пристроями, що запам'ятовують, пристрої управління (УУ) і арифметичні пристрої (АУ), в якому можуть виконуватися деякі дії або операції. Пам'ять має вид занумерованої послідовності осередків, в кожній з яких зберігається порція двійкової інформації у вигляді серії нулів і одиниць. Автоматична робота ЕОМ, керована програмою, складається з послідовності тактів. На кожному такті УУ вибирає з наказаного йому елементу пам'яті порцію інформації. Ця порція трактується як команда, тобто розпорядження АУ виконати деяку операцію. Зазвичай в ЕОМ виконання операції полягає в тому, щоб з певних елементів пам'яті узяти інформацію, що зберігається там, передати її АУ для виконання над нею потрібної дії, результат якої відправити до вказаного елементу пам'яті, і повідомити УУ номер осередку наступної команди. Окремі дії, здійснювані ЕОМ, вельми прості - це арифметичні і логічні операції, операції порівняння, переписування порції інформації і т.п. Т. о., скласти програму для ЕОМ - це означає представити спосіб рішення задачі у вигляді такої сукупності машинних команд (програми), щоб вони, будучи розміщеними в пам'яті, по черзі виконуючись і викликаючи одна іншу, реалізували потрібні обчислення. Ідея програмування виникає ще в школі при складанні "плану рішення" арифметичної задачі у вигляді серії питань. Істотна відмінність реального програмування від шкільного досвіду полягає в тому, що програма, як правило, задає не одну, а декілька послідовностей дій (розгалужень), вибір між якими залежить від значення проміжних результатів рішення задачі; виконує деякі групи команд багато разів, автоматично визначаючи потрібне число повторень; може наказаним чином сама себе міняти або частково формувати в процесі свого виконання. Додатковою особливістю програмування є його трудність: розміри багатьох реальних програм обчислюються тисячами команд, а кількість виконуваних ними дій - десятками мільйонів. Такі об'єми у поєднанні з елементарним характером машинних команд роблять програмування одночасно і дуже складним, і дуже монотонним процесом. Для подолання цієї суперечності програмування доданий характер багатоетапного процесу, кожен етап якого є поступова конкретизація і деталізація плану рішення задачі, отриманого на попередньому етапі. Крім того, якщо правила опису плану рішення задачі на деякому етапі будуть точними, формальними і універсальними, тобто застосовними до будь-якого завдання, то тоді можна говорити про існування деякої мови програмування, використовуваного при складанні програми.