Викиньте замість нас

29

Складно жити по-доброму. Напевно, виховання. От не виходить у мене не ображається на людей.

Працюю я в магазині, і є у нас акція для залучення клієнтів і підвищення статусу: безкоштовний обмін книг. Приходить людина, приносить свою книгу і змінює на будь-яку, що стоїть на полиці. І не повинно бути нам важливо, що за книжку чоловік приніс і на що поміняв — така постанова начальства.

За півтора року задовбали мене скарги виду «У вас тут і читати нічого» і сумні зітхання, в яких вгадується: «Що за нісенітниця тут стоїть?». Але, вибачте, звідки тут взятися цікавих книжок, якщо майже всі намагаються принести книгу, випущену до дев’яностих, зі словами: «Викинути шкода, а нам не треба, може, комусь знадобиться»? Невже вони справді думають, що застарілий те радянських оповідань про колгоспну ідилію розшукує невідомий колекціонер? І добре б брали книги, які їм Екшн сно потрібні, а то набирають за принципом: «Виглядає непогано, може, комусь стане в нагоді».

І так з дня в день. Особисто я вже давно перейменувала акцію «Викиньте замість нас». Сподіваюся, з часом я зможу навчитися ставитися до цього спокійніше.