Простіше — не означає краще

46

Моторошно дратують люди, які ведуть себе як мавпа з відомої байки Крилова. Розглянемо свіжий приклад. Автор історії «Як би великий і типу могутній» нарікає на те, що російська мова весь із себе такий нелогічний, архаїчний, застарілий і взагалі «повинен бути перероблений».

Перша хвиля обурення автора пройшлася по кирилиці. Але, шановний! Якби ви звернулися до історії слов’янської писемності і побачили глаголицю (а певний час вона вживалася паралельно з кирилицею), то у вас би, напевно, очі на лоб полізли від побаченого. Так що скажіть спасибі за кирилицю. До речі, чомусь українці, білоруси, болгари, македонці і інші народи, що використовують кирилицю, не обурюються. Навіть серби, для мови яких є і латинський варіант (гаевица), вирішили, що кирилиця їм як-то ближче, а гаевицей нехай хорвати пишуть. До речі, причому тут євреї? В історії немає згадок про те, що при створенні кирилиці використовувалося єврейське лист.

Далі. Відмінювання іменників є крім згаданих вами фінської, угорської та турецької в наступних мовах неслов’янського походження: німецький (найочевидніший приклад, схиляння там складніше, ніж російською), естонська (споріднений фінському), тюркські мови, балтійські мови, грецька, кельтські мови. Відмінювання прикметників без відмінювання іменників зустрічається, наприклад, в сучасному шведському, раніше було і відмінювання іменників. І це тільки мала частина мов.

Що далі? «Скільки правил, які не зрозуміє жоден іноземець». Що ж, давайте звернемося до найпоширенішого іноземному — англійської. Правил читання — сила-силенна, чотири типи читання голосних, всі справи… А спробуйте прочитати десять незнайомих англійських слів без єдиної помилки. І ось тут сюрприз — правила толком не працюють. «Trouble» і «rouble» — за логікою, повинні читатися схоже. А фігушки, буквосполучення «ou» тут читається по-різному? Чому? «Так історично склалося». У російській мові та сама «купа правил», принаймні, не має тисячі винятків…

Що стосується лексики, шкода, що автор не навів жодного конкретного прикладу, де і за яких обставин йому не вистачило російських слів і довелося перейти на англійську. Після «купи правил» я взагалі сумніваюся, що автор англійська вчив, бо тоді б знав, що таке реальне безліч правил з ще більшим безліччю виключень (див. абзац вище).

Так, не сперечаюся, розвиток багатьох мов тяжіє до спрощення, але тут головне не перестаратися. В англійській величезну частину «архаїзмів» прибрали. Мова стала більш аналітичним (автор, гуглі аналітичні і синтетичні мови), але в той же час став куди більш контекстозависимым. Тобто деколи без пів-літри не розібрати, що хтось хотів сказати або написати по-англійськи.

А автору бажаю засісти за вивчення хоча б «великого і могутнього», не кажучи вже хоча б однією іноземною. Інакше буде як у Крилова: «Як не корисна річ, — ціни не знаючи їй, невіглас про неї свій толк все до худу хилить; а якщо невіглас познатней, так він її ще й жене».